МАНДРІВКИ – улюблене заняття Івана Франка (поруч із рибальством та збиранням грибів). Найбільше мандрував пішки, записував народні пісні, казки та легенди Галичини, Бойківщини та Гуцульщини. Часто його супроводжували дружина, діти, товариші. Саме Франко зініціював та організував Українсько-руську студентську мандрівку влітку 1884 р., маршрут якої проліг від Дрогобича аж до Вижниці й до Устєрік на Гуцульщині. Для цієї подорожі поет написав пісню «В дорогу!», яка стала першим гімном українських туристів.

Невипадково Івана Франка вважають засновником організованого туризму в Східній Галичині.

Незрідка Франкові дороги пролягали і далі – до Перемишля, Кракова, Праги, Будапешта, Відня, Чернівців, Києва, Одеси… Бував він і в Сербії (у Бєлграді), і в Хорватії (в Ліпіку та Ловрані), і в Німеччині (у Нюрнберґу й Франкфурті). Незабутньою була й подорож Італією 1904 року, під час якої вони разом із Михайлом Грушевським відвідали Рим, Венецію, Флоренцію, Неаполь.