ЛІС – природний ландшафт, порослий деревами та чагарниками. Для Франка ліс – улюблене місце відпочинку й джерело творчого натхнення. Його можна назвати поетом лісу.

Він із дитинства блукав лісовими стежками; в гімназійну пору в лісі ловив кажанів, хрущів, вужів та гадюк для зоологічної колекції професора Івана Верхратського; у юнацькі роки зустрічався зі своєю нареченою Ольгою Рошкевич в лісі під Лолином; до лісу ходив на прогулянки з друзям і дітьми. Персонажі Франкових казок – мешканці лісів. На дозвіллі Франко полюбляв ходити до лісу на «тихе» полювання на гриби: він добре на них розумівся, розрізняв їстівні, умовно їстівні та отруйні, ще з гімназійних часів знав їхні назви латиною.

«У ліс ходив Іван Якович босоніж, з кошелем в руці, рідко з ціпком», – згадував син Тарас.

«Грибів Франко завжди найбільше набирав, бо він завжди пильно дивився в землю», –згадував Іван Яцуляк, шкільний товариш письменника.

РИБАЛЬСТВО – улюблене заняття Івана Франка на дозвіллі. «Ловля риб – це моя пристрасть», – твердив він.

Рибалити ходив із друзями, знайомими, колегами, місцевими селянами, а також зі своєю сім’єю. Найбільше Іван Франко любив ловити рибу сітями і саком – не на вудку , часто хапав її просто руками. Рибальський кошик Франка був багатий і різноманітний. Зображення риб прикрашали стіни кімнат у його віллі : їх він отримав у подарунок на Краєвій виставці у Львові, яка відбувалася у Стрийському парку 1894 р., оскільки назвав латиною усі види риб.

«ЛИС МИКИТА» – поема-казка Івана Франка про спритного й кмітливого Лиса, який з усіз несприятливих обставин виходить переможцем. Поема спершу вийшла друком 1890 року у львівському дитячому журналі «Дзвінок» і мала великий успіх, стала справжнім бестселером, навіть увійшла до шкільних читанок. Дорослий же читач відшукав у тексті тонку сатиру Франка на суспільний лад і мінливе правосуддя.

ЇЖА

Як згадували сучасники, Франко був невибагливий до їжі: серед улюблених страв – присмажені гриби з молодою картоплею. Снідав кавою з булкою, обідав овочевою юшкою чи бульйоном; любив мінеральні води і чай, в ті часи не дуже поширений у Галичині.

ФАМІЛЬНИЙ ІМЕНИННИЙ ПИРІГ

Потрібно на пиріг:

1 пакетик сухих дріжджів

1 ложка цукру

1/2 ложечки соли

1/2 горнятка молока

2 горнятка молока

2 ф[унти] муки [1 фунт = 0,45359237 кілограма. – Б. Т.]

2-4 яйця

1/2 горнятка топленого масла

Потрібно на начинку:

1 ф[унт] свинини

1 цибуля

1 ложка масла

2 твердо зварені яйця

1 сире яйце

Розчинити пакетик сухих дріжджів у пів склянці теплого молока, всипавши туди пів ложечки соли і ложечку цукру. Коли підійде в теплі, вилляти це в теплу миску, додати ще дві склянки молока і дві склянки муки, розмішати і накривши стирочкою, нехай сходить яку годину. Коли зійде, додати 2 до 4 яйця (коли пиріг солодкий, треба додати ще дві ложки цукру), решту муки і місити. Коли почне відставати від руки, додати пів горнятка топленого масла і знов вимісити. Поставити в тепле місце, нехай підростає з годину. Тісто повинно бути пухке, не густе, бо йнакше пиріг буде забитий. Коли тісто підросло, поділити його на три частини (третя трохи менша, на прикрасу). Помастити бляху. Розтачати одну частину і вмістити її зручно у блясі. На неї наложити начинку. Потім розтачати другу частину і прикрити нею начинку. Із третьої частини розтачати тонкі валочки, із яких виплести край пирога і виписати ім’я іменинника. Пиріг у блясі лишити ще на пів години, накривши його. Коли підросте, помастити розколоченим яйцем і поставити на 350˚ та пекти годину. По 3/4 год. можна підсунути на 400˚, щоб пиріг гарно зарум’янився.

М’ясна начинка: Можна приготувати день наперед. Січене м’ясо пересмажити на маслі з дрібно січеною цибулею, посолити, а хто любить, то й поперчити, часто мішаючи. Коли всмажиться, відставити. Посікти два твердо зварені яйця і вимішати з м’ясом. Нехай простигне. Перед накладанням на тісто вбити ще одне сире яйце і вимішати, щоб маса держалась купи.