ЖІНКИ відіграли визначну роль в житті і творчості Івана Франка. Вони були для нього не тільки музами-натхненницями, а й рівноправними товаришками у спільній літературній і науковій праці та політичній боротьбі. Франко обстоював ідею жіночої емансипації і діяльно підтримував жіночий рух у Галичині, був його промотором і популяризатором. Він, зокрема, присвятив жіночому питанню низку актуальних статей та виступив редактором першого жіночого альманаху «Перший вінок» (1887). Франка з повним правом можна назвати чоловіком-феміністом та борцем за права жінок.
«ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ» – лірична драма Івана Франка, найвідоміша книга його інтимної поезії. Уперше видана у Львові 1896 року, ця драма нерозділеного кохання українського Вертера та дами його розбитого серця – фатальної жінки-вампа – увійшла до золотого фонду світової любовної лірики. А чимало з творів збірки стали популярними піснями.
«КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ» – збірка Івана Франка з 20 казок про тварин. Автор утілив ідею дружини Ольги написати історії на сюжети світової літератури, але адаптовані для дитячого сприймання. На думку Франка, дітям 6–12 років до вподоби казки про тварин, тому персонажі збірки мислять, розмовляють і живуть за людськими звичаями та мають прикмети людської поведінки.
