АВТОР

Au©tor (з латинського творець) – особа, результатом творчої праці якої є тексти, винаходи, проекти, мистецькі явища та ін.

Франко – автор близько 6 000 творів. Серед них 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 – малої, понад 3000 публіцистичних статей та наукових праць з різних галузей знань і суспільного життя.

Франко переклав українською близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.

А-БА-БА-ҐА-ЛА-МА-ҐА – фраза зі знаменитого Франкового оповідання «Грицева шкільна наука», що означає «дурниця», «нісенітниця», «абракадабра». А тепер ця фраза стала назвою відомого українського видавництва.

АВСТРО-УГОРЩИНА – держава в Центральній Європі під владою династії Габсбурґів. До її складу входили й українські землі, зокрема Галичина, Буковина та Закарпаття. Тут мешкало 20 відсотків усіх українців, решта 80 – під владою Російської імперії. Громадянином «двоєдиної імперії Габсбурґів», або «Дунайської монархії», був Франко.

ЮВІЛЕЙ (з латинського радісні вигуки, привітання) – річниця народження людини чи «кругла» дата її діяльності.

Громадськість Галичини двічі святкувала ювілеї творчої діяльності Івана Франка – 25-літній (1898) та 40-літній (1913). Точкою відліку слугував сонет молодого поета «Народнії пісні», написаний 1873 р. й за рік опублікований в журналі «Друг».

Франко скептично ставився цих почестей: «Якби в мене було що-небудь з натури когута, то мені повинен би по сьогоднішнім вечорі вирости отакий високий гребінь».

У час одного ювілейного свята Франкові подарували лаврового вінка – на знак визнання його хисту й заслуг. Той вінок довгенько-таки висів у нього вдома, аж доки дружина не знайшла йому практичного застосування: почала додавати лаврові листки …до звичайного українського борщу!